— Тепер настав наш час, — повідомив Ріган своїх спільників. — Продавайте і купуйте. В обох випадках ви виграєте. І увесь час пам’ятайте про список підприємств, що я вам дав. Продавайте тільки ці акції, та так, аби їх швидше вручити покупцю. Вони будуть падати і падати. А все інше купуйте, і купуйте негайно; і вручайте покупцю все, що продасте… Зрозумійте, ця справа безпрограшна, а продовжуючи збувати акції, зазначені в списку, ви уб’єте відразу двох зайців.

— А ви самі що будете робити? — запитав один з “ведмедів”.

— Я? Мені купувати нічого, — була відповідь. — Нехай це служить вам доказом, що я даю вам чесну пораду і що в мене немає сумнівів у правильності цієї тактики. Я не продав жодної акції, окрім тих, котрі зазначені в списку, так що я нічого не винен. Я відразу розраховуюся з ними і тримаюся списку, і тільки. У цьому і полягає моя гра, і ви можете взяти в ній участь: треба тільки продавати і відразу розраховуватися з покупцем.

— Ось і ви нарешті! — у розпачі вигукнув Беском, коли Френк о пів на одинадцяту зайшов до його кабінету. — На біржі ціпи на все пішли вгору, крім акцій ваших підприємств. Ріган хоче пустити вам кров. Ніколи б не подумав, що він може виявити таку силу! Ми не здатні витримати цей натиск, нам кінець. Ми роздавлені — і ви, і я, і всі ми…

Ніколи ще Френк не був таким спокійним, як зараз. “Якщо все втрачено, чого ж хвилюватися?” — міркував він. Не будучи великим фахівцем у біржовій грі, він усе-таки раптом побачив просвіток, якого не помітив великодосвідчений Беском.

— Не переймайтеся так, — порадив Френк, обмірковуючи план, який з кожною секундою набирав дедалі чіткіших обрисів. — Закурімо і обговорімо становище.

Беском нетерпляче махнув рукою.

— Та почекайте ж, — заблагав Френк. — Слухайте! Ви кажете, що мені кінець?

Маклер кивнув.

— І вам теж? Той знову кивнув.

— Виходить, ми з вами розорені, розорені вщент, — продовжував Френк розвивати дозрілий у нього в голові плай. — А для вас і для мене зовсім ясно, що не може бути нічого гірше повного, абсолютного, стовідсоткового, остаточного руйнування.

— Ми гаємо дорогоцінний час, — запротестував Беском, кивком голови все-таки даючи зрозуміти, що він згодний з цим висновком.

— Що ж нам залишилося втрачати, якщо ми з вами розорені, як ми щойно визнали? — с посмішкою вимовив Френк. — Якщо людина розорена вщент, то яке їй діло до часу, до купівлі, до продажу акцій. Усе це марно. Усі цінності перестали тепер для нас існувати. Чи зрозуміло це вам?

— Ну і що ви пропонуєте? — запитав Беском з відчайдушним спокоєм. — Мене розорили, я вилетів у трубу, та ще й з тріском!

— Ось тепер ви мене зрозуміли! — зрадів Френк. — Ви — член біржі. Так хто ж вам заважає брати участь у грі? Продавайте або купуйте. Робіть усе, що вам заманеться. І мені теж. Нам нічого втрачати. Скільки б ви не віднімали від нуля, все одно буде нуль. Ми програли все, що мали. А тепер нумо програвати те, чого в нас немає.

Беском ще намагався якось протестувати, але Френк подолав його опір.

— Пам’ятайте: скільки б ви не віднімали від нуля, все одно буде нуль.

І ось Беском, на пораду Френка, але діючи вже не як його маклер, а на власний страх і ризик, вдався до найшаленішої фінансової авантюри.

— Ну, ось і все, — зі сміхом сказав Френк о пів на дванадцяту, — тепер ми можемо вийти з гри. Пам’ятайте: наше становище зараз аж ніяк не гірше, ніж воно було годину тому. Тоді ми були на нулі. І зараз на нулі. Тепер можна оголосити про розпродаж майна.

Беском важко опустився в крісло й узявся за слухавку, аби віддати розпорядження припинити боротьбу й оголосити беззастережну капітуляцію, як раптом двері розчинилися і почувся приспів давньої піратської пісні. При перших її звуках Френк вирвав слухавку з рук маклера і кинув її на важіль.

— Зачекайте! — закричав Френк. — Слухайте!

І вони почули:

А далі з’явився і сам Генрі з величезною валізою, але вже не з тією, що була в нього ранком. Побачивши його, Френк підхопив приспів.

— Що трапилося? — запитав Беском у Чарлі Тіпері.

Друг Френка був як і раніше у фраці, але мав якесь сіре й натомлене після безсонної ночі і численних хвилювань обличчя.

Тіпері вийняв із внутрішньої кишені і вручив Бескому три чеки на мільйон вісімсот тисяч доларів. Беском зажурено похитав головою.

— Занадто пізно, — сказав він. — Це лише крапля в морі. Покладіть їх назад до кишені. Навіщо кидати гроші на вітер?