А мати Біблію і робу.

І з того ж дня життя почав,

Відкрив у світ широкий двері,

Але тоді я ще не знав,

Що в бідних право – на папері.

Отак й направився я в світ,

Якого ще не знав й не бачив,

І після того стільки літ

Те і робив – на всіх батрачив.

Бо ми наївні і дурні

Колись служили не за гроші,

А за дешеві трудодні,

Та за копійки пересохші.

Зате ідейними були,

Як у Китаї хунвейбіни,

І за ідею, і царя

Вручну крутили ми турбіни.

От ми які були творці,

Бо нас з дитинства так привчили –

Ті, кимось послані старці,

Що нас чужому вічно вчили.

10.4.2003 р.

СИМВОЛ ЩАСТЯ

Недовго кожному із нас

Прийдеться ніжитись піснями,

Які співають солов’ї,

Щоб любувались ми гаями.

Як жаль, що нам – земним синам

Недовго слухати ті трелі,

Що солов’ї дарують нам,

Коли до нас приходять Нелі.

Землю і небо Бог нам дав,

Це вічне таїнство природи,

Щоб кожний Бога шанував,

Як символ щастя і свободи.

Недовго ніжитись й мені

Твоїми чарами, кохана,

Адже й вони – прийде пора,

Як квітка зірвана –зів’януть.

Як жаль, що Бог розпорядивсь,

Так мало ніжитись красою,

Певно, щоб кожний не дрімав,

Як йде з коханою весною.

Як жаль, що Бог розпорядивсь

Так мало ніжитись красою,

Яку я можу порівнять

Хіба що з срібною росою.

Пройдеш по ній й вона зника,

Неначе Місяць за горою,

Отож, живи поки жива,

Й радій, що хочуть буть з тобою.

20.8.2003 р.

КОЛИ ДУША ПАЛАЄ

Я хотів тебе, кохана,

Так притиснуть до дивана,

Щоб коли почнеться свято,

Знати, де і що шукати,

Й щоб, тебе узявши в руки,

Міг всі вигнать з себе муки.

І в оазисі кохання

Зміг знайти геть всі бажання.

18.10.2001 р.

ЧЕРЕЗ ДНІПРО

Через Дніпро, на Оболоні

Будинки, ніби на долоні,

Через ті куполи дивлюсь,

Плакати хочу, а сміюсь;

Що предок наший був щедріший,

І розумніший, і добріший,

Залишив нам взірець краси.

Щоб нею милувались ми.

Кому ж краса та заважала,

Що наше поле прикрашала?

Куди ж ті роси подівались,

Що з нами зайчиками грались?

11.3.1977 р.

КІНДРАТ І ДЕПУТАТ

Мужик в Криму зустрів Кіндрата –

Відомого там депутата.

– Ого,– поправивсь,– вів мужик. –

Сам ніби ні, тільки – язик.

27.11.2001 р.

КОЛИ ДУША ВОГНЕМ ПАЛАЄ

Прийде зима. Померзнуть квіти

Ті, яких звати – жіночки,

І хто ж тоді, скажіть, їм буде

Всю зиму гріти їх пупки?

30.9.2001 р.

ЯК ПРИЙДЕ КОХАНА В ЛІС

Як прийде кохана в гай,

Все зараз не віддавай,

Бо, як взнає – все віддав,

То тоді вважай – пропав.

8.5.2003 р.

ГАРНІ ХЛОПЦІ

Я не знаю, друзі милі,

Що весь час сидить в мені,

Та не можу, хоч убийте,

«Так» сказать де треба «Ні».

Жив би я в Середньовіччі

В ті далекі чорні дні,

Мене б теж за мої думи

Спопелили б у вогні.

Я не знаю, яка сила

Поселилася в мені,

Але в мене хамству, друзі,

Є, було і буде «Ні!!!»

Може світ перемінився,

А, можливо, не той вік,

Але знаю, бути хамом,

Буть не може чоловік.

А, можливо, вже на світі

Стало в нас все навпаки,

Й замість нас – людей розумних –

Появились хом’яки.

І у нас вже не начальство,

А якіїсь глитаї,

Бо вже де б не появились –

Їм все мало на землі.

А, можливо, то не люди,

А якісь вже гризуни,