Вся его история – это история войн и возвеличивание полководцев, при том, что всегда действия эти объясняются стремлением к миру. Собственные завоевания трактуются как расширение территорий и укрепление границ. Тогда как завоевания других – оккупация и грабёж. И то и другое, в общем-то правда, только слитая в один флакон, чего никто признавать не хочет.

***

Чем мокрее колбаса, тем она дороже, несмотря на то, что цена ниже…

***

Чем старше Душа человека, тем дольше сохраняются юношеские порывы в его характере, свежесть чувственных восприятий и стремление к бесконечному познанию.

***

Эгоистичность другого человека мы видим в том, что он желает выполнять необходимое ему самому, а не то, что нужно нам, зачастую не задумываясь над эгоистичностью собственных требований.

Особенно часто это проявляется в отношении родителей и других старших родственников, когда повзрослевшие дети полагают, что «старики» свою жизнь отжили и теперь им ничего не надо, не понимая, что Душа человека не имеет возраста и, сколько бы он ни жил, у него всегда имеются собственные потребности и необходимость личностного пространства.

***

Я девочка послушная, куда послали, туда и иду, главное, чтобы пославший не передумал…)))

Стихи на украинском языке. Авторские переводы.

Вірші Українською мовою

***

Ще блукають відгуки мови,

Відбиваючись з серця луною…

Та зотліли колишні обнови…

Місяць човником наді мною…

А колись був серпом золотавим,

І сніжинки кружляли, мов зорі…

Залишились пташині октави…

У житті однім – дві різні долі…

***

Часом буває здається,

Що світ розколовся мов крига,

Вибухнув в нетрях ночі,

Уламки падають в небо.

І кожен зорею зветься,

Що крутить вселенська дзиґа.

Та марно вдивляються очі,

Шукаючи барви Феба.

Бурштинами лід франтує,

Веселками полихає,

Так начебто вабить свято

Злетіти у мрячний шлях.

Та марно кликати всує,

Коли до нас не лунає,

Ні звука… Хоч слів багато,

Всі порохом на вустах.

***

Що ти маєш мені сказати?!

Все дарма, лише пара з роту.

Золоті неспроможні грати

Душу втримати від польоту.

Кам’яниця, немов ялинка

Новорічна, с зорею в стрісі…

Та миліше пожухла стеблинка

На весняній проталині в лісі.

Хай думки мої не гонорові,

Та твій розум даремно марить,

Коли в людях нема любові,

То ніщо вже їм не зарадить.

***

Прочини нам Боже брами

До казок,

Дай комедії, не драми,

За зразок.

Ну не брами, хоч би двері

Відчини,

В світ без кривди та імперій,

Без війни.

Ну не двері, хоч кватирку

Нам Відкрий,

Залиши нам хоч шпаринку

В світ надій.

Що ми грішні, безпорадні,

Нам даруй.

Наші вежі шоколадні

Добудуй.

Дай нам сил, щоб відцуралися

Пітьми.

Ми як були, так зосталися

Дітьми…

***

Отвори нам, Боже, брамы,

В мир добрей,

Дай комедии, не драмы,

В беге дней.

Ну не брамы, хоть бы двери

Нам Открой,

В мир наполненный доверьем,