«...диктування у Скрипторії». Від латинської «Scriptor» (писар). Це кімната в монастирях, в якій займалися переписуванням книжок і створюванням до них ілюстрацій.

«Джон Ото, більш відомий як Джон з Бургоса». Ото (Otho) – дослідники вказують, що це дворянське прізвище. Його варіації – Одо (Odo) і Отто (Otto). Бургос - на той час столиця Кастилії.

«кардинал Фалькоді». Гі де Фуко, він же Falcodius на латині і він же Foulkes у англійців. Історична особа.

«...ніхто інший з Фітц-Ото». Префікс Фітц (означає «син») застосовувався як прізвище позашлюбних дітей високородної знаті.

«... слова «Магніфікату»». Хвала діви Марії Господу з першого розділу «Євангелія від Луки» (1,46) названа так по першому виразу: «Величає душа моя Господа».

«Новий тамтешній собор - однак вони повільніші за Гнів Божий, ці муляри». Будівництво собору у Бургосі було розпочато у 1221 році і продовжувалось більше трьохсот років.

«Твоєї душі?». Персонажі оповідання звертаються один до одного на «ви», але іноді під час дискусії переходять на «ти», що у Кіплін(г)а підкреслюється іноді курсивом.

«...на краю Завойованих Країн... на шляху до Гранади». На той час більша частина Іспанії, окрім південного королівства Гранади, була відвойована у маврів.

«Ранульфа, каноніка «Святого Пола»». Ранульф де Бретон – історична особа. «Святого Пола» (St Paul’s) - собор у Лондоні.

«Хіба Абана і Фарпар ...?» Абат починає цитувати вираз з «Четвертої книги Царств» (в українському перекладі), розділ 5, вірш 12. Воєначальник царя Сирійського, якому порадили омитися у Йордані, щоби вилікуватися від прокази, вигукує у гніві: «Хіба Абана і Фарпар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські?» Тобто, абат хотів сказати: хіба англійські дияволи не такі самі, що треба їхати за ними до Іспанії?

«...адже по матері він був де Сенфорд». Згідно з «Англійською Історією» хронікера Меттью Періса де Сенфорди або Сендфорди включали єпископа Рочестерського Хенрі і тамплієра Роберта (том 1); лицаря Ніколаса, «неперевершеного в Англії по хоробрості» і його сестру Сісілію, гувернантку королівської принцеси (том 2).

«оранжево-червоного вермильону». Тобто кіноварі. Вперше використане в англійській мові в 13-му столітті слово vermilion походить від старофранцузького слова vermeillon, яке походить від vermeil, від латинського vermiculus – зменшувального від латинського слова vermis (черв’як).

«...намисто для абатової леді - Енн з Нортону». Як зазначають дослідники, яким би не було розслабленим життя церковників у 13 столітті, Енн з Нортону не могла б жити у чоловічому монастирі і шанобливо називатися «абатовою леді». Кіплін(г) ввів її смертельно хвору для підкреслення абатової дилеми.

«...назвою «De Virtutibus Herbarum»» «Про доблесні якості трав» теолога і природознавця Святого Альберта Великого.

«...лікар із Салерно - Роджер, італієць». Історично особа, автор трактата «Chirurgia». Салерно славилось своїми хірургами.

«...спочатку physicus, а потім sacerdos». Спочатку природодослідник, а потім жрець, тобто більш лікар аніж церковник.

«Оксфордський монах. Його теж звати Роджер. Вчений і відомий філософ». Мається на увазі Роджер Бейкон. За десять років до подій у цьому оповіданні, монах Бейкон написав трактат «Про таємні дії Мистецтва і Природи і нікчемність Магії» (De Secretis Operibus Artis et Naturae et de Nulitate Magie), в якому пророкував, наприклад, що людство створить літаки. Він також, окрім усього іншого, цікавився оптикою і був добре ознайомлений з латинськими перекладами арабських праць по оптиці.

«Він вдирається з «Viaticum»». Причащання хлібом і вином, що дається вмираючим.

«Приймайте постриг, Дідімусе». Лазаретника звуть Томас, що арамейською означає «близнюк». Дідімусом в Євангелії називають Фому, але це прізвисько грецькою теж означає «близнюк». Тож коли читаємо в московитському перекладі Євангелія «Фома Дідім», або в українському - «Фома, званий ще Близнюком», це звучить як «масло масляне».

«...з боку Трифориуму». Галерея над нефом.

«...душа самого Бернарда». Французький поет 12 століття.

«De Contemptu Mundi»». «Про презирство Світу»

«Utque malum late solet immedicabile cancer» Рядок з «Метаморфоз» (ІІ, 825). В перекладі Андрія Содомори:

«825] Як — непоправна напасть! — розповзається тілом повільно

826] Рак, що до хворих частин усякчас долучає здорові...»

«Хокус-покус...» Спотворенням слів «Hoc est corpus» (це є тіло моє) під час Причастя. Лайфорд П. Едвардс в «Природня історія революції» про признаки майбутньої революції пише: «В останні дні римського язичництва жерці підморгували один одному, здійснюючи жертвопринесення. Вони більше не вірили, що за станом курячої печінки можна судити про громадські справи. Це було незадовго до того, як вони відмовилися від релігії, яка потурала подібного роду абсурду... Не випадково Реформація почалася в роки понтифікату Лева Х, який заявляв, що християнство стало для духовенства марновірством. Вираз hocus-pocus замість hoc est corpus — найсвятіших для народу слів показувало, як у вигляді висміювання розвивався процес підриву цілої релігійної системи».