Мартін рвучко зітхнув, обличчя сполотніло й чіткіше окреслилися вилиці.

Пора. Зараз він скаже про найголовніше.

– Дорогий друже і вчителю! Уже понад десять років я виконую небезпечну роботу, для якої ви мене підготували. Коли мені було п’ятнадцять, ви пояснили, заради чого ввели мене у свій дім і не шкодували коштів, щоб зробити з мене майстерного воїна, провідника та розвідника. Ви нічого не приховали й пояснили, що, коли я відмовлюся вам служити, відпустите мене під чотири вітри і здобуті знання допоможуть мені в подальшому житті. Я зможу стати лицарем, найманцем, драгоманом, амбасадором, придворним, будь-ким, але хай там як, я не бідуватиму. Тоді ж ви пояснили і про труднощі та небезпеки, що чекають на мене, якщо залишуся з вами. І, поміркувавши, я зробив свій вибір, адже змалечку прив’язався до вас і любив вашу родину.

Із сімнадцяти років я служу вам не з принуки, а добровільно. За цей час я став дуже заможною людиною…

Мартін замовк. Він говорив із невластивою для себе гарячністю, ходячи сюди-туди по кімнаті. Ашер скоса за ним спостерігав, погладжував бороду і злегка ствердно кивав.

Мартін вів далі. Мовляв, він розбагатів, придбав у Константинополі віллу із садом і маєток в околицях Нікеї, що регулярно дає прибуток. Та що там казати, Ашер бен Соломон і так усе знає про справи й статки свого вихованця, адже Мартін вклав чимало коштів у його підприємства.

Проте даян не міг зрозуміти справжньої причини його хвилювання, аж поки Мартін почав скаржитися на самотність. О, так, у нього багато роботи, він рідко відпочиває, але й не прагне дозвілля, оскільки без доручень на нього находить туга. Який сенс у розкішному будинку, де на тебе ніхто, крім слуг, не чекає?

Ашер бен Соломон випростався, відкинув голову так різко, що кіпа [38] на його сивіючій шевелюрі мало не впала на кам’яні плити підлоги.

– Ти вирішив одружитися? – Очі єврея застигли, ніби він удивлявся в себе. – Он воно як? Ти самотній, прив’язаний до мого роду, хочеш одружитися, а перед тим ти сказав, що хотів би здійснити гіюр і стати юдеєм. Пригадую, Йосип якось пожартував, що ти не зводиш очей із нашої красуні Руфі. Який із цього висновок? Ти хочеш породичатися зі мною, Мартіне?

У горлі лицаря вмить зробилося так сухо, наче він щойно перетнув пустелю. Відчувши сильну слабкість, він мусив знову сісти на оббитий смугастим шовком диван.

– Добре, що це сказали ви, а не я, – нарешті спромігся промовити Мартін. – Може, я так би й не наважився, адже безмежно вас шаную і пам’ятаю, яким ви знайшли мене в сиротинці в госпітальєрів. Але ж відтоді багато змінилося, правда ж?

– Авжеж, – кивнув Ашер бен Соломон. – Ти справді наш, тебе любить моя родина. Стосовно ж Руфі…

Мартін палко вигукнув:

– Запевняю, якби я не мав надії на взаємність від вашої дочки, я про це не починав би й мови. Запитайте в неї! Євреї не чинять зі своїми жінками так, як заведено в назарян, вони поважають їхню волю та бажання.

Вітер ворухнув виткі рослини, по обличчю Мартіна пробігли вигадливі тіні.

Ашер бен Соломон бачив, яка несамовита надія сяє в його очах. Даян уважно роздивлявся Мартіна, немов бачив уперше.

Яка міць у цих широких раменах! Як прекрасно виліплено шию, як гордовито посаджено крупну голову! Ніхто з його одноплемінників не має такої величної постави, як цей нащадок північних воїнів. У дитинстві Мартін був білявий. Волосся мав кольору вівсяної соломи. Але з віком воно потемнішало й набуло м’якого каштанового відтінку. Усе в ньому видає європейця. Риси обличчя приємні й симетричні: міцне підборіддя, високі вилиці, прямий ніс. Легка горбинка на переніссі – слід давнього перелому – додає лицю мужності.

Так, його знайда виріс і перетворився на могутнього воїна та вродливого чоловіка. Занадто вродливого, як іноді скрушно думав Ашер. Колись, угледівши в прецепторії госпітальєрів біляве дитя, він хотів зробити з нього свого нишпорку в середовищі християн. Але шпигуну не можна мати такої яскравої та примітної зовнішності. Виконавець таємних доручень має бути непоказним, як миша.

Проте Мартінова краса теж стала в пригоді: із часом він навчився використовувати свою мужню привабливість на користь справі. Жіночі серця, зокрема дуже впливових та поважних осіб, легко відкривалися перед ним, і вони залюбки допомагали гожому християнину в такому, з чим не зміг би впоратися жоден інший чоловік.

Але його дочка – це зовсім інше. Зараз Мартін готовий угамувати гординю й благати Ашера про милосердя та благословення на шлюб. Готовий навіть навернутися й стати євреєм. Та чи вигідно таке Ашеру бен Соломону?

– Я поки що не можу говорити з тобою про це, – зізнався даян, відводячи очі й знову беручись терти долоню лівиці. Потім він розгорнув сувій і, знайшовши потрібну главу та вірш, стиха прочитав: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитися і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати…»

Він зупинився, пропустивши кілька віршів, і продовжив:

– «Час руйнувати і час будувати».

Він перевів погляд із сувою на обличчя Мартіна. Той зрозумів.

– Ви не бажаєте говорити зі мною про Руф… Отже, маєте для мене нове доручення. – Мартін рвучко видихнув, немов звільняв місце в грудях: – Що ж, не гаймо часу й перейдімо до справи. І все ж… В ім’я Бога Авраама, Ісаака і Якова пам’ятайте моє прохання. Мені потрібна Руф!

Його сині очі несподівано зблиснули кригою.