Цей флірт є недоречним, але тепер— ніч, надворі завірюха, ми сидимо в безлюдному чиказькому готелі, і увесь світ довкола наче зупинився.

— Тож як?— питає Цобріст.— Може, хильнемо завершальну чарчину в моєму номері?

Я заклякла, усвідомлюючи, що, напевне, цієї миті нагадую оленя, який, вискочивши на дорогу, заціпенів у світлі автомобільних фар.

А очі Цобріста приязно мерехтять.

—Дозвольте висловити здогадку,— шепоче він.— Вам ніколи не доводилося бути з відомим чоловіком.

Я відчуваю, що зашарілася, і відчайдушно борюся з напливом почуттів: зніяковілість, збудження, страх.

— Якщо чесно,— кажу я,— то мені не доводилося бути з жодним чоловіком.

Цобріст усміхається й присовується ще ближче.

— Не знаю, чого ви очікували, але дозвольте мені стати вашим першим чоловіком...

— І тієї миті всі мої ніякові сексуальні фобії та фрустрації мого дитинства щезають, наче полетівши геть у нічну заметіль.

— І ось я лежу гола в його обіймах.

— «Розслабся, Сієнно»,— шепоче він, і його вмілі руки викликають у моєму тілі такі відчуття, про існування яких я навіть не здогадувалася.

— Ніжачись у коконі обіймів Цобріста, я відчуваю, що все в цім світі нарешті стало на місце, що моє життя набуло мети.

— Я знайшла своє кохання.

— І я піду за ним хоч на край світу.

розділ 80

— Л

— енґдон, стоячи на палубі яхти «Мендаціум», учепився в поруччя з полірованого тику, розминав тремтячі ноги й намагався перевести дух. Морське повітря стало про- холоднішим, а ревіння комерційних лайнерів, що заходили на посадку й злітали, підказало йому, що вони наближаються до аеропорту Венеції.

— «Мені треба розповісти вам дещо про Сієнну Брукс».

— А поруч із ним біля поруччя стояли Елізабет Сінскі та Начальник. Вони мовчали, даючи професору змогу оговтатися й зорієнтуватися. Те, що вони нещодавно сказали йому в трюмі, так спантеличило й засмутило Ленґдона, що Сінскі вивела його на палубу ковтнути свіжого повітря.

— Морське повітря бадьорило, але Ленґдон відчував, що в голові анітрохи не прояснилося. Усе, що він міг, це стояти, безтямно витріщаючись на бурхливий кільватерний потік судна й намагаючись знайти хоча б дещицю логіки в тім, що він щойно почув.

Якщо вірити Начальнику, Сієнна Брукс і Бертран Цобріст — давні коханці. Вони разом вели якусь підпільну діяльність у рамках трансгуманістичного руху. Її повне ім’я — Фелісіті Сієнна Брукс, але вона проходила також ' підкодовим іменем FS-2080... яке складалося з її ініціалів і та року, коли їй мало виповнитися сто.

«Усе це цілковите безглуздя!»

— Я дізнався про Сієнну Брукс з іншого джерела, — сказав Начальник Ленґдону, — і тому довіряв їй. Тож, коли ! минулого року вона прийшла до мене й запропонувала зустрітися з багатим потенційним клієнтом, я погодився. Перспективний клієнт виявився Бертраном Цобрістом. і Він найняв мене забезпечити йому схованку, де міг би не- : помітно для інших працювати над своїм шедевром. Я припустив тоді, що він збирався розробити нову технологію

й боїться, що її можуть викрасти... або здійснювати якісь ' дослідження в галузі генної інженерії, які йшли врозріз із моральними правилами ВООЗ... я не розпитував його, але, повірте, і гадки не мав, що він... створює чуму. і

Ошелешений Ленґдон тільки й зміг, що безтямно кивнути...

— Цобріст був фанатиком Данте, — продовжив Начальник, — і саме тому обрав Флоренцію містом, де йому захотілося сховатися. І моя організація забезпечила його всім потрібним: таємною лабораторією з житловим приміщенням, вигаданими іменами, безпечними каналами зв’язку й особистим представником, який відповідав за все — від безпеки до купівлі харчів і матеріалів для дослідної роботи. Цобріст ніколи не користувався власними кредитними картками, ніколи не з’являвся на людях, тому вистежити його було майже неможливо. Ми навіть надали йому всілякі засоби маскування й підробні документи, щоб він мав змогу подорожувати непоміченим. — Начальник зробив паузу. — Він, вочевидь, ними скористався, щоб помістити мішок із чумою в отому підземеллі.

— Сінскі зітхнула, майже не приховуючи свого невдоволення,

— ВООЗ намагалася вистежити його ще з минулого року, але він наче крізь землю провалився.

— Він навіть від Сієнни ховався, — зазначив Начальник.

— Перепрошую? — Ленґдон підвів на нього погляд, ковтнувши клубок, що підкотився до горла. — Ви, здається, сказали раніше, що вони були коханцями?

— Так, були, але він раптово порвав із нею, коли пішов у підпілля. Попри те, що саме Сієнна порекомендувала його нам, наша угода з Цобрістом зокрема передбачала, що коли він зникне, то зникне для всього світу, включно із Сі- єнною. Вочевидь, коли Цобріст пішов у підпілля, він надіслав їй прощального листа, сповіщаючи про те, що буцімто серйозно захворів, через рік помре, тому не бажає, щоб вона стала свідком його фізичного занепаду.