Добродій Діафуарус. Шість, вісім, десять — парні числа, а в ліках — завжди непарні числа.

Арган. До побачення, добродію.

Беліна. Перед тим, як вийти з дому, я зайшла ще раз до вас, мій хлопчику, щоб сказати вам одну річ, — на це треба звернути особливу увагу! Коли я проходила повз кімнату Анжеліки, то побачила в неї молодого мужчину, який відразу ж утік, тільки-но мене запримітив.

Арган. Молодий мужчина в кімнаті з моєю дочкою?

Беліна. Так. Ваша маленька дочка Луїзон була з ними і може вам дещо про це розказати.

Арган. Пришліть її до мене, моя кохана, пришліть її до мене! Ах, негідниця! (Сам). Тепер мене вже не дивує її упертість.

Луїзон. Чого вам треба, таточку? Мамуня сказала мені, що ви мене кликали.

Арган. Так. Ідіть-но сюди. Ближче. Поверніться. Підведіть очі. Дивіться на мене. Ну?

Луїзон. Що, таточку?

Арган. Ну ж бо!

Луїзон. Що?

Арган. Ви нічого не маєте мені, сказати?

Луїзон. Якщо хочете трохи розважитись, я розкажу вам казочку про Ослячу Шкуру або байку про Ворону й Лисицю, яку я недавно вивчила.

Арган. Я не про це питаю.

Луїзон. То про що ж?

Apган. Ах, та й хитре ж дівчисько! Адже ж ви добре знаєте, що я хочу сказати!

Луїзон. Пробачте, таточку.

Арган. Оце так ви мене слухаєтесь?

Луїзон. А що?

Арган. Хіба ж я вам не загадував приходити й розповідати мені про все, що б ви не побачили?

Луїзон. Так, таточку.

Арган. А ви це виконували?

Луїзон. Так, таточку. Я завжди розповідала вам про все, що бачила.

Арган. А сьогодні ви нічого не бачили?

Луїзон. Нічого, таточку.

Арган. Нічого?

Луїзон. Нічого, таточку.

Арган. Напевне?

Луїзон. Напевне.

Арган. Он як? Ну, то я вам дещо покажу.

Луїзон(побачивши, що Арган узяв різки). Ай, таточку!

Арган. Ага-а, брехухо! Ви не хочете мені розповісти, що бачили в кімнаті вашої сестри мужчину?

Луїзон(плачучи). Таточку!

Арган(беручи Луїзон за руку). Оце відучить вас брехати.

Луїзон(падаючи навколішки). Ах, таточку, пробачте! Сестричка мені заборонила вам казати, але я вам усе розповім.

Арган. Спершу я вас виб’ю різками за те, що ви збрехали. А далі — побачимо.

Луїзон. Вибачте, таточку!

Арган. Ні-ні.

Луїзон. Любий таточку, не бийте мене!

Арган. Відшмагаю.

Луїзон. Бога ради, таточку, не бийте!

Арган(заміряючись). Нічого, нічого!

Луїзон. Ах, таточку, ви мене поранили!.. Постривайте… Я вмираю… (Прикидається мертвою).

Арган. Ай! Що таке? Луїзон, Луїзон! Ах, боже мій! Луїзон! Ах, донечко моя! Ах, я нещасний! Моя бідна дочка померла! Що я наробив, негідний? Ах, кляті різки! Хай їм чорт, отим різкам! Ах, бідна ж моя донечка, бідна моя манесенька Луїзон!

Луїзон. Ну-ну, не побивайтеся так, таточку: я ще не зовсім померла.

Арган. Іч, яка хитра! Ну, нехай, — цим разом я вам дарую, але щоб ви мені всю правду розказали.

Луїзон. О так, таточку!

Арган. Глядіть же, кажіть правду, бо ж мій мізинець геть-чисто все знає і скаже мені, якщо ви збрешете.

Луїзон. Таточку, тільки ж ви не кажіть сестричці, що я вам сказала.

Арган. Ні-ні.