Та нечистий спокусив,

Щоб я одружився.

– Бо, як женися,– сказав,

Будеш в шоколаді,

Чи тобі ще не набридли

Ті дешеві… леді?

Що тут, брате, говорить, –

Спокушав чорт Даля, –

Просинаєшся й лежить

Біля тебе краля.

Ти до неї – лап-лап-лап,

А вона ворушиться,

Й під тобою цілу ніч

Ойкає та крутиться.

І не треба вже тобі

Бігти на долину,

І не треба вже шукать

Дівку на годину.

То ж послухався я чорта, –

Дідько б його взяв! –

Та й привів у дім я кралю

Ту, що чорт вказав.

Та, як тільки ми зійшлись:

– Де ж були ви очі?

Як у мене почались

Судні дні і ночі.

То не так обід зварив,

То не так побрився,

То не так поцілував,

То не так умився.

То не так щось десь сказав,

То не так щось вийшло,

То не там за попу взяв,

Так би її в дишло.

Одним словом, все не так,

Все вогнем палає,

Ось воно буває як!

Як нормальний чоловік –

Чорту довіряє.

16.4.1973 р.

НАВІЩО ЖЕНИТИСЬ?

Я у світ заглядаю –

Стільки в світі дібров,

Ну, а я все шукаю

Невгамовну любов.

Скільки рибок на світі,

Де не глянь – золотих,

Ну, а я все шукаю

Невідомо яких.

Так ото і тиняюсь,

Я по світу, як барс,

Та як гарно попросиш,

То якась, гляди, й дасть,

Там скубну, а там вкраду,

Ніби справжній пірат,

Так ото і обходжусь,

Я без зайвих розтрат.

Та й навіщо женитись? –

Якщо хлопці всі п’ють,

А дівчата в нас щедрі

І самі вже дають…

Ой, дівчата, дівчата,

Та хіба ж давать гріх?

Дай вам Боже здоров’я,

Щоб хватало на всіх.

Ой, дівчата, дівчата,

Звідки в вас та краса?

Що завжди з мужиками

Творить скрізь чудеса.

ХОДИТЬ МІСЯЦЬ НАД ПОЛЕМ

Ходить Місяць над полем,

І сміється собі,

Стільки їх надивився,

Що й не снилось тобі.

Так було, і так буде,

Й хочу всім нагадать:

– Що роса тих чарує –

Хто ще вміє кохать!

16.2.1972 р.

НА ПРОВАЛЛІ

Я прийшов до провалля

І на хвильки дивлюсь,

– А що ж буде? – жартую –

До дівчат, як втоплюсь.

А одна подивилась:

– Не топись, я прошу,

Краще підем зі мною

Щось тобі покажу.

А як та показала,

Я забувсь про весь світ,

І став думать про те я

Що побачив в ту ніч.

Бо у новому сяйві,

Я побачив красу,

Бо зустрів в ній незайману

Ще дівочу красу.

Тій красі вже сімнадцять,

Й тому буде хвала,

Хто зірве її перший

Й приведе до двора.

Завтра прийде день новий,

Бог дасть нові сліди,

То ж чи варто топиться

З-за якоїсь... біди?

МОЯ ДЕРЖАВА

Я один в переповненім домі,

Наді мною світи і світи,

Спав на сіні колись, на соломі,

Зараз й сіна ніде не знайти.

Де не глянеш – ріпак і пшениця,

Аж від Ялти, Карпат і до Крут.

От держава моя, як дівиця,

Всі, хто хоче, її вже – беруть.

19.10.1972 р.

ЩОБ ТІЛО РАДІЛО

Більш яснішої зірки від тебе

Я не бачив ще в світі ніде,

Бо вона мене вічно по світу,

Як маленьку дитинку веде.

Тільки ти, тільки ти, моя люба!

Волошкова моя ти краса,

І хоч я вже давненько без чуба,

Та для мене ти вічно – свята.

І коли ми блукали по полю,

В літній день між ланами пшениць,

Знала б ти, як хотів я добратись

До дівочих твоїх таємниць.

Щоб тобою напитись, наніжитись,

Насолодить себе перед сном,

І тобою завжди кайфувати,

Як найкращим у світі вином.