Шрифт:
Одначе більше не дадуть.
3.2.1967 р.
ЩОБ ВИ ВАРТІ БУЛИ!
Щоб ви варті були, баби,
Щоб не ті всі ваші... зваби?
22.10.2011 р.
ПРО ПРАВДУ
Я часто думаю, який же ти насправді:
Чи сучий син, чи символ чистоти?
Бо я не хочу вірить в твою правду,
Хоч знаю, що говориш правду ти.
За інформацію твою тобі я вдячний,
Але не знаю, плакать, чи радіть?
Бо після тої правди хочу плакать,
Й не знаю сам, куди себе подіть?
Кому, скажи, така потрібна правда,
Яка висить, немов Домоклів меч,
Яка вбиває в першому вас раунді,
Так, як торнадо, або так, як смерч?
Кому така, скажіть, потрібна правда,
Якщо вам скажуть, що кохана – б…дь,
Ну підеш писк наб’єш ти тій принаді,
Й кого прикажеш далі ти кохать?
Я часто думаю про правду і неправду,
Чого в ній більше – доброти чи зла?
І хоч за правду ладен сам померти,
Але й не хочу бути за козла.
А вам скажу, кого не вчила мати,
Як хтось комусь підставив свій живіт,
То краще вже лягайте мовчки спати,
І про той гріх нікому не кажіть.
14.12.1979 р.
ЧУДО – НЕЗНАЙОМКА
Ну ж і чудо незнайомка,
Це не просто описать,
Як пройде вона в колготках,
Хлопці всі, як штик стоять.
22.10.2011 р.
МОЯ СЛАВА
Біля Гриця дівка стала
Й притулилася пупком,
Що в Грицька піднялась слава,
Ніби меч, що над Дніпром.
22.10.2011 р.
ФАРАОНИ – ТОРГАШІ
Ми всі в цім світі торгаші,
І що ж то далі воно буде,
Як в нас не стане вже душі,
І десь подінуться в нас люди?
От світ настав: купи-продай,
Людей не чують, і не бачать,
Тільки шумить тихенько гай,
Та солов’ї ночами плачуть.
Світ від кінця йде до кінця,
Усе, як в Божому писанні,
І знов кричать за жеребця,
Кому гормони ті бажанні.
Село, мов, вимерло – мовчить,
І скрізь уже нові закони,
Навіть бекасик не кричить,
Бо звідкись взялись – фараони.
Над нами носиться війна,
А люди рвуться, ніби з зони,
І вже не можуть без вина,
Як без гаремів – фараони!
7.9.2011 р.
Я ВСЕ ДЛЯ ТЕБЕ НАПИСАВ
Те місто, що побудував,
І всі вірші, які я маю,
Їх всі для тебе написав,
Моя знедолена ти, мамо.
Хочеш, прийми їх, прогони,
Та їх дарую я від серця,
Щоб ними ти могла пекти
Усіх бандитів дужче перця.
19.10.2011 р.
УКРАЇНІ
Люди нагліють «на очах»,
Тому природа й безсердечна,
І на людей нагонить страх,
Немов на кролика овечка.
19.10.2011 р.
НЕБО ХУЛІГАНИТЬ
Цілу ніч світилось небо
Блискавками тут і там,
Ой, як я спішив до тебе
Аби твій відчути стан.
Над полями ходить осінь
І гукає всіх в садок,
Ну, а серце ласки просить,
Щоб прийшла хоч на часок.
А дощі не замовкають
І ще більше загули...
Як же так, що ми проспали
Те, без чого не могли?
Цілу ніч дощі гуляють,
Де не глянеш – там біда,
А по вулиці збігає
Ручайками скрізь вода.
По садку гуляє вітер,
В вікна преться, як удав,
Ну й погода! Де ж ті квіти? –
Що прем’єр нам обіцяв.
2.6.2011 р.
ЩЕ СКРИПКА ГРАЄ
На серці скрипка зиму грає,
Морозним голосом співа,
А осінь душу роздирає,
Мов вимовляє вам слова:
– Прийди, прилинь, моя кохана,
Пора вже збавить пил душі,
А скрипка грає, скрипка грає
Неначе втомлені вірші.