Як почала бурлити кров,

Й коли кипіло ще кохання,

Вогнем полів, вогнем дібров.

От би цей розум та в сімнадцять,

Коли черемуха цвіла,

І що таке було бажання,

Що, певно, б кожна підійшла.

Я уявляю те горіння,

І той вогонь тих давніх днів,

Як появлялося прозріння

Й збувався сон юначих мрій.

1.7.2013 р.

ДОЗВОЛЬ

Ти дозволь тебе торкнутись,

Дай напитися краси,

Дай на тебе надивитись,

А тоді – що хоч проси.

Дай тебе я поцілую,

Дай, я твій обніму стан.

Ой, як хочеться забратись

Під шовковий сарафан.

23.6.2013 р.

ПРУЖИНА

Закохався я, мій друже,

У чужу дружину,

І не знаю, як проснуся,

Де дівать пружину?

Бо вона ота пружина,

(Але це між нами),

Як та жінка з’являється –

В неї між ногами.

З того часу та пружина

Не дає спокою,

Бо як гляну я на неї –

Щось стає зі мною.

30.6.2013 р.

Я – ПОЕТ

Я – поет і не скриваю

Що люблю я жіночок,

То ж на ту і поглядаю –

Що запрошує в танок.

Я – поет. Моє призвання –

Обіймати й цілувать,

Бо, щоб я не знав кохання,

То про що б я міг писать?

А тому я не соромлюсь

Тій, що стрінеться в гаю

Їй весь вечір посміхатись,

І нашіптувать: ЛЮБЛЮ.

24.6.2013 р.

ЩО КРАЩЕ?

Що є краще? – я не знаю –

Осінь, літо, чи весна,

Та як я тебе стрічаю –

Ти, як квіточка ясна.

Не страшна тоді й простуда,

Не страшний тоді мороз,

Бо, як я тебе побачу

Так і хочеться чогось.

22.6.2013 р.

ЯК НА ТЕБЕ ПОГЛЯНУ

Я хочу притулитись до тебе, як до берізки,

Щоб дивитися міг на тебе, мов на квіти,

І гладить твої русі кіски,

І помаленьку твердіти.

Я не стану тебе цілувать, я не стану,

Бо занадто ти вже чарівна,

Бо боюсь я твого урагану,

Щоб не посипалось в мене каміння.

Я не стану тебе цілувать, я не стану,

Та колись, як на тебе погляну,

Не вбивай ти мене камінням

Свого урагану.

1.7.2013 р.

ЯКЩО В ДУШІ ПАНУЄ РАЙ

Мені б таку розумну і чарівну! –

І я б із нею світ перевернув,

І, навіть, у бою нерівнім

Мене б ніхто не перемкнув.

Бо ті що люблять – всі відважні,

Й терпіння в них, хоч відбавляй,

Бо що, скажіть, на світі краще?

Якщо несе вам жінка рай!

1.7.2013 р.

ЗНАТНОГО РОДУ

Дівка роду ця знатного,

Жить не може без спиртного,

А як вмаже чарок з п’ять,

То годяться всі підряд.

22.6.2013 р.

КОЛИ ЛЮДИНА ДОБРІШАЄ

Коли людина добрішає –

У неї і розум розумнішає,

А як людина закохається –

Вона із розумом прощається.

1.7.2013 р.

РОЗБУДИЛА ТИ МЕНЕ

Розбудила ти мене

Своїм цвітом,

Як розбуджують поля

Теплим літом.

Нехай зіроньки мене

Колють в полі,

Як дівочі грудоньки

Голі – голі.

Ой, лебідонько моя,

Ой, лебідочко,

Я б тобі подарував

Ціле літечко.

Тільки ти прийди-прийди,

Моє Сонечко,

І заглянь злегенька в душу,

Як в віконечко.

Ой, як хочеться на тебе

«Поохотитись»,

Щоб красотами твоїми

Насолодитись.

Грає музика кохання,

Клен горбатиться,

Ой, як хочеться до тебе

Та й добратися.

Ой, як хочеться пробратись,

В тую скринечку,

Де ховаєш ти любов,