Чи може й знов панів громити?!

1.8. 2013 р.

ЩОБ СТАТЬ ЄВРЕЄМ

Хочеш переродить жидів?

То треба вбить в собі рабів,

А як рабів у нас не стане,

Тоді і жид євреєм стане.

1.8.2013 р.

ТВОЯ КРАСА

Твоя краса, як цвіт троянди,

Її не можна описати,

Бо цю красу треба щоранку

Як можна – більше цілувати.

Коли дивлюсь в твої я очі,

Що діамантами горять,

О, як би я хотів щоночі

У них щоразу заглядать.

Твоя краса, як промінь Сонця,

Що йде з невидимих глибин,

О, якби вліз я в ті віконця,

Де бережеш небесну синь.

О, ти Божественно-прекрасна,

Нехай про це Вам скаже грім,

О, як би я хотів, кохана,

Бути завжди - тільки твоїм.

12.8.2013 р.

МОЯ СПОКУСНИЦЕ

Чомусь завжди краса жіноча

Хоч ти убий – на язиці,

І я її постійно хочу,

Чи то – удень, чи – уночі.

Люблю жінок, їх зрілі форми,

І тут мене ти не чіпай,

І непотрібні тут реформи,

Коли іду я з нею в гай.

Для мене жінка, це – відлига,

Для мене жінка – коровай,

Для мене жінка це – інтрига,

І одночасно – Божий Рай!

У жінці я усе знаходжу,

Але найбільше – той верстат,

Що Бог створив нам для кохання,

Коли не хочеться ще спать.

О, спокуснице моя!

О, моя ти бджілочко!

Шоб не мала цих щедрот,

Щоб робив я, жіночко?

12.8.2013 р.

Я ДИВЛЮСЬ НА СВІТ

Через посмішку твою я дивлюсь на світ,

І тоді весь світ для мене він стає, як цвіт.

29.7.2013 р.

КАЛЮЖА

Якщо треба щось Настусі,

В неї посмішка,

Як калюжа після дощику на лузі,

А як візьме те, що хоче –

Хоч тікай у світ за очі.

Ось вона яка байдужа,

За що й звуть її – калюжа.

1.8.2013 р.

ЛЕОНІДУ ГРИГОРОВИЧУ

Будь ти хоч Мойша, хоч Абрам,

Але дури таких, як сам.

Я хоч не Цезар й не Чапай,

Але моїх ти не чіпай.

А хочеш ти дурити всіх? –

Їдь в Ізраїль й дури своїх.

Пора і честь вже, брате, мати,

Скільки ж нас можна грабувати?

12.8.2013 р.

ЩОБ ЖИТЬ

Любов, це те – раді чого живуть,

Але, щоб жити – треба їжа,

А щоб було що їсти – треба працювать,

А їжа, як і вода – повинна бути свіжа.

17.8.2013 р.

РОЗУМ, МОВ ЛОКАТОР

Розум мій, немов локатор

Заглядає в синь віків,

Де сховався Імператор

Всіх левів, і всіх вовків.

8.8.2013 р.

КОЛИ СТАВ БАГАТИМ

М.Г.

Я скільки знав тебе, Миколо,

Ти путав всі свої сліди,

І вічно бідкався на долю,

Як це робили всі жиди.

А зараз, коли став багатим,

І стало перти через ніс,

Ти став настільки жаднуватим,

Неначе в зайця куций хвіст.

І хоч ти був не бідний хлопець,

Але завжди ти так крививсь,

Неначе кісткою бізона

Ти щойно, брате, удавивсь.

Я тебе дуже гарно знаю,

Та що тобі, скажи, сказать?

Як міг одним ти помідором,

Гостей весь вечір частувать,

А потім все самому з’їсти,

Й сказать: – Ви що, прийшли до мене їсти?

14.8.2013 р.

ХАПУНУ СЕРГІЮ БОРИСОВИЧУ

Скільки людей тебе кляло,

Що крав усе, що де було,

І в той же час дививсь їм в очі,

Як хлопці дивляться в дівочі.

Але прокльони не проходять,

Вони таких, як ти, знаходять,

Ото тобі за гріх, «рибак»,