Шрифт:
Біля самого лобка.
Ой, ти поле моє поле,
От який настав вже час,
Навіть й в шефа, що в столиці –
Золотий вже унітаз.
От цікаво б там на ньому
Хоч разочок посидіть,
Але ж там, напевно, треба –
Діамантами свистіть?
1.8.2013 р.
УЗНАЮ Я УКРАЇНУ
Наші верби і тополі,
Де не глянеш – скрізь у полі
Наші села бережуть,
Й прокладають далі путь.
По калині і жасмину
Узнавав я Україну,
Й раптом в нас переворот,
Вже не той, що був, народ.
2.8.2013 р.
Я ХОЧУ БУТЬ ТАКИМ, ЯК ВСІ
Я хочу буть таким як всі –
Трохи дурненьким і лукавим,
Похожим буть на тих що п’ють,
І тих – що вічно хочуть слави.
Я хочу буть як весь народ,
Якого з квітами стрічають,
Бо всіх розумних у нас б’ють,
А дурнів всіх в нас величають.
Дивуюсь мудрості вождів,
І чи судить вже їх? – не знаю,
О, як би зараз я хотів
Послухать, як дрозди співають,
Й забуть про все і випить кави.
2.8.2013 р.
НЕ ПРИНЯТО ПИСАТЬ
Про це не прийнято писать,
Кому потрібний крик стабільний?
Але не можна вже мовчать,
Коли над вами дух – дебільний.
2.8.2013 р.
ЇМ НЕ ДО НАШОЇ БІДИ
Ось спробуй довідку візьми,
Як скрізь при владі в нас жиди,
То з вас такий податок стягнуть,
Що вам прийдеться тільки ахнуть.
Їм не до нашої біди,
Бо не були б вони – жиди!
4.8.2013 р.
ПІДУ ПОГУЛЯЮ
Піду я краще погуляю,
І десь пройдуся по межі,
Може кохану там зустріну,
І почитаю їй вірші.
2.8.2013 р.
АБО РОЗДЯГАЙСЯ…
Поки дивився на твої кільця,
Твоя енергія добралась до мого кінця,
Отож, або ти роздягайся,
Або як швидше – убирайся.
2.8.2013 р.
ПРО ХАБАРІ В РЕСТОРАНІ
Ректору податкової академії – Петру Мельнику
– За хабар стаття, прости,
Ну хіба що до п’яти.
– Візьмеш довідку, що хворий,
Й не посадять вас ніколи.
– Щоб хабарників судили –
В нас би певно всі сиділи.
Тут не будь на мізер падок,
Не бери малих ти взяток,
Щоб у вас, як знадобиться,
Було чим з ким поділиться.
Візьмеш довідку, що хворий,
І забудь про прокурорів.
Бо в тюрму тих не беруть,
Які хворі й мало п’ють.
Бо що з того можна взяти,
Як не має в хлопця хати?
29.7.2013 р.
ОТ ДОЖИЛИСЬ!
Пішла дівчина в Дивин
І принесла куль новин.
– І що з ними поробляєш?
– Сиджу і в папки підшиваю.
– А нащо тобі це все?
– Я працюю в – КЕДЕБЕ.
– Ну ж бо, люди, й світ настав,
Де такий він взявся?
Невже Бог нас так створив,
Щоб кожен з нас – усіх боявся?
29.7.2013 р.
НЕ ВІРЮ Я НІКОМУ
Уже давно не вірю я нікому –
А ні вождям, ні друзям, ні панам,
Бо всі чомусь вже ладні кожну,
Варто якій всміхнутись вам.
От й зрозумій, кому в нас можна вірить?
Як кожен робить навпаки,
І ладен жінці в пазуху залізти,
Ось спробуйте від жінки відійти.
29.7.2013 р.
НЕМА КОМУ ПИСАТЬ ВІРШІ
Нема кому писать вірші.
Мої вже друзі повмирали,
А ті, які і ще живуть –
То стали всі, як оксакали.
Дивлюсь, й не можу я збагнуть,
І як воно оте все сталось? –
Що ті, кого любив колись,
Немов щури порозбігались?
Такий і друг Микола став,
Такою стала і сестричка,,