Шрифт:
ЯКЩО ВАС ЛЮБЛЯТЬ
Коли любов тобою дише,
То ти стаєш, як сіра миша.
31.8.2013 р.
ОЧЕРЕТ, ОСОКА
Ну й дівки уже пішли,
Це хіба не сила?
Тільки з нею познайомивсь –
Як уже й родила.
Очерет, осока,
От тобі і чоботи,
От що робиться із тими,
Що «не люблять» човгатись.
Я коханого свого
Ой, і розсмішила,
Ще й не спала з ним ні разу,
А йому – родила.
31.8.2013 р.
ПЛИВЕ РІЧКА
Як же мені не радіти,
Як не веселитися?
Як за нічку з ким завгодно
Можна одружитися.
Пливе річка, пливе річка,
А вода хлюпочеться,
На яку не подивлюсь я,
Ту мені і хочеться.
31.8.2013 р.
ОЦЕ ТАК ЛЮБОВ!
Ну ж пішла уже любов,
Майже, як страховисько,
Що не може жодна жінка
Обійти чудовисько?
Гляньте ви, на цю п’яничку –
На бридке, зашмаркане,
А вона його тягне
Ледве не зі старкою.
Як погляну на дівчисько
Що від щастя скорчилось,
І не гидко, щоб на тобі
Оце чудо човгалось?
1.9.2013 р.
ТАМ, ДЕ ОЗЕРО СИНІЄ
Там, де озеро синіє,
Де верба шепочеться,
Біля мене жінка мліє,
Й мов зі мною дрочиться.
Скільки років не сміялась,
Зараз й засміялася.
– Може ти мені розкажеш,
Що з тобою сталося?
2.9.2013 р.
КРАСА ЖІНОЧА
Краса жіноча, ніби квітка,
Й чим більше на її дивлюсь,
То більш в мені вирує літо,
Але завжди чогось боюсь.
2.9.2013 р.
А РОБИТЬ НЕ ХОЧЕТЬСЯ
Ой, до чого дожились,
Як же не ополчиться?
Хочуть всі і їсти й пити,
А робить не хочеться.
1.9.2013 р.
ЛЕТЯТЬ ЛЕЛЕКИ
Над селом летять лелеки,
В річці жаби квакають,
Тільки вгледять хлопці дівку
Так очима й лапають.
1.9.2013 р.
ЩАСЛИВІ ЖЕНИХИ
Я до тебе летів, ніби вітер,
Боже, як же тебе я хотів!
Що ж, спасибі тобі за трипер
Від щасливих твоїх женихів.
2.9.2013 р.
АБИ ЧУЖА...
Як не цінуємо життя,
І не цінуємо ми вроду,
А, особливо, коли нам
Немає й двадцять два від роду.
І біжимо хто-зна куди,
Й шукаємо чужі ми роси,
Й не бачимо, немов сліпі,
Що робиться у нас під носом.
Тому не тратьте ви надій
І будьте трохи розумніші,
І не шукайте десь повій,
Хіба у нас повії гірші?
2.9.2013 р.
НЕВЖЕ УЖЕ НЕ ТІ ПІВНІ?
А на душі так неспокійно,
Ніби хтось в ній копається,
Чому ж ми всі такі чудні,
Як щастя посміхається?
Чи то і справді ми дурні?
Чи то всі прикидаються.
Чому ж кричать чужі півні?
А наші де діваються?
Мені нічого вже не треба,
Бо поки я писав вірші,
Мій дух направився додому,
Аби вже спокій дать душі.
Якби прийшло вже нове літо,
І я по новому родивсь,
Гуляв би я, як в полі вітер
І вже б нізащо не женивсь.
2.9.2013 р.
СОНЯШНИК
Соняшник, як старий дід
На городі горбиться,
Став під Сонцем і стоїть,
Ніби Богу молиться.
2.9.2013 р.
ПИШУ ВІД ІМЕНІ НАРОДУ
Пишу від імені народу.
І ось би що сказать хотів:
Ми вивели нову породу –
Повій, злодюг і брехунів.