Шрифт:
І чемно їм тут же сказала: «Салют!»
Потім на хлопців отих придивилась,
Думала буде кінець.
А то сам Петро Степанчук наближається,
Й поруч – Григорій Донець.
13.11.1968 р.
ЛАВРА І ХРИСТИЯНСТВО
А Лавра дивиться навколо
На сивий Дніпр, на Гідропарк,
Як вибігають учні з школи,
Що повилазили з-за парт.
І, гордо глянувши на Лавру,
Всі покотились хто куди.
Лавра ж стоїть тисячоліття
І не туди, і не сюди.
Скільки світів перевернулось,
Скільки ночей змінилось днем,
Всього їй бачить довелося,
Та захищалась не мечем,
А захищалась Християнством,
І вченням Божим, як вогнем.
28.9.1968 р. – 13.11.1968 р.
БОМЖІ
Ну у нас і депутати,
Ну у нас уже й вожді:
А ні жінки, а ні хати
Хоч ти плач – одні бомжі.
Депутати і їх діти –
Голі всі, і всі роздіті,
Та в бікіні, а та в міні.
Й де не глянеш, в неї – тіні.
Та, зате, куди не глянь, –
Той артист, той – фуліган.
Той директор, а той мер,
Й кожен з них – міліонер.
Брали в нас вожді рублі,
Віддали полову,
А ще кажуть ті орли,
Що не буде грому.
От до чого дожились ми,
Де не глянеш – швабри,
Що пора вже і вождів
Брати теж за жабри.
Як же тут не матюхаться,
І не гніватись мені,
Як вже люди всіх бояться,
З-за цієї жидовні.
От чому в державі нашій
Де не глянь – старці одні.
Та хіба б таке було в нас,
Щоб не було жидовні?
19.7.2012 р.
ЧОМУ ТАК ХОЧЕТЬСЯ ЛЮБИТИ?
Так мало для життя дається,
Ой, знали б, люди ви про це,
Чому так серце в хлопців б’ється,
Як в міні дівчина пройде?
Чому так хочеться любити,
Усіх прохожих цілувать,
А, особливо, як старієш,
Коли тобі за шістдесят.
16.11.1966 р.
ЧОМУ ТИ СМИКАЄШСЯ, БРАТЕ?
Чому ти смикаєшся, брате?
Ти б краще вигнав з себе ката,
І певен, що колись із віком,
Ти став би гарним чоловіком.
Й тоді відчув би, чоловіче,
Як ти людиною стаєш,
І як душа твоя світліє,
Коли добро людям даєш.
Всі люди рівні перед Богом,
А ти, як бик, уперся рогом,
Бо думаєш, як будеш з рогом,
То будеш ти на світі – Богом.
Всі люди рівні перед Богом,
Й чим же хитріший ти за всіх,
Що в тебе морда, як в бульдога,
От і скажи, що ти не псих.
1.7.2013 р.
ЧОРНІ ОЧІ
Так і хочеться обняти,
Алі губки цілувать,
Щось їй трепетне сказати,
І коханою назвать.
За її веселі брови,
За гнучкий дівочий стан,
За приємний тон розмови,
Що приносить стільки ран.
І, мабуть, чорняві очі,
В темноті не роздививсь,
Цілував би дні і ночі,
Все б життя на їх дививсь.
29.7.1958 р.
НЕ ПЛАКАТЬ
Не плакати, не тліть і не згинатись,
А діло добре своє знать,
Комусь, де треба, і – піддатись,
А де є й самому попрохать.
13.5.1961 р.
ЩО ТАКЕ ЖИТТЯ?
Ну що таке життя?
Момент перед трампліном,
Коли підеш у вічність, в майбуття,
Й ніколи вже тоді твої коліна
Не викличуть ні в кого почуття.
Ніхто тоді тебе не приголубить,
І, власне, не залишиться тебе.
Й ніхто не цілуватиме вже губи,
Що вас манили, ніби небо голубе.
А солов’ї співатимуть так само,
Ніби на світі смерті й не було,
Й ніколи вас ніхто вже не обніме,
Хай би хоч як гриміло і гуло.
7.1.1967 р.