ЯКЩО ПОМРЕШ

Якщо помреш і я про тебе

Скажу: – Що нам такі не треба,

Що не собі і не людям,

Це все одно, що є й не дам.

Чи може думаєш, що люди

Тебе хвалитимуть за груди,

За те, що їх не показала,

Навіть, тому – кого кохала?

Ти думаєш, що твої очі

Хтось пригадає опівночі?

Хіба що хтось зітхне про себе

І скаже: – Так їй дурі й треба!

31.5.1967 р.

ДУРКО

Погляньте ви на партократа,

Та він же вмре, як не брехне,

Бо так його привчила мати,

Як ще воно було мале.

Тому і соромно за Раду,

Що бреше нам і не моргне,

Де він очолив чорну зраду

Яка під себе все гребе.

8.3.2011 р.

ЯКБИ ЛЮДИ ЗНАЛИ

Ну скільки ще життя лишилось?–

Хай років тридцять, шістдесят,

Й вважайте, що життя відплило,

Чи варт себе вам обкрадать?

Важко людині повірить у старість

Коли ще цвіте бузина,

Що буде їй тридцять, а там і за сорок,

А там – шістдесят і тебе вже нема.

Але, якби люди те знали завчасно,

Навчилися б, певен, себе шанувать,

Й ніколи б, нікому, й нізащо у світі

Не стали б жаліть те, що треба давать.

24.11.1966 р.

ДІВОЧІ ГРУДИ

Люблю, коли сміються люди,

І в лузі півники цвітуть,

А поруч йдуть дівочі груди,

І нам свою любов несуть.

2.9.1968 р.

ДЕ КВІТУВАЛА М’ЯТА, РУТА...

Де квітувала м’ята, рута,

Ліси дрімучі і трава,

Сьогодні тут пливе Славутич –

Землі моєї голова.

Мій труд підняв мене над містом,

І на вершині всіх висот

Стою сьогодні комуністом,

Хоч рядовий я, як сто сот.

Поглянь навкруги подивися

В зеленовато-синю даль,

Як білі хати простяглися,

І не страшна їм всяка шваль.

Чи Мудрий міг колись повірить,

Навіть, подумать, що колись

Усі слов’яни непокірні

Зможуть в одну сім’ю зійтись.

3.7.1967 р.

КОЛИ ПОГЛЯНУ Я НА ЗОРІ

Ну звідки, скажіть, ті красоти,

І звідки той солод весни? –

Що тягнуть до жінки, як соти,

Як зрілі з пергою меди?

Ну звідки, скажіть, ті бажання,

І звідки гіпноз той, скажи,

Що варто на неї поглянуть

Й не можеш уже відійти.

Коли погляну я на зорі,

Які всю ніч палахкотять,

Мені здається я на морі,

І всі жінки мене хотять.

О, як би я, так би сказати,

Як дівка свій відкриє грот,

Хотів би дівку цілувати,

І хай про це гримить народ.

О, як би я заліз в ту скриню,

Де мед дівчина береже,

І весь би згриз його, як диню,

І заодно – дівчину теж.

Я знаю, що твоїй красуні,

Прости мене – нема ціни,

Та за мою ковбаску, люба,

Мені і мед свій віддаси.

11.7.2012 р.

НАЙКРАЩИЙ ВІТАМІН

Кажуть, гарна молодиця,

То – найкращий вітамін,

Бо варт лише подивиться,

Й він відразу – до колін.

А коли ще й притулюся –

Нападає колотун,

І тоді вже, вибачайте,

Я немов – ведмідь-шатун.

11.7.2012 р.

БАТЬКІВСЬКА ХАТА

Пригадалась вишенька в батьковім садочку,

Де гніздилась віволга рік у рік завжди,

Де читав я книги влітку під кленочком,

І духм’яним літом пахло з лободи.

А поза городами, де сріблилась річенька,

І пускала вічно зайчики мені, –

Там стояла дівчина, мила свої ніженьки,

І весь час співала про любов пісні.

Пахло в лузі травами, м’ятами і грозами,

Блискавки гасали у моїй душі,

І нехай у ті часи не були ми босами,

Та очей не зводили днями ми з її.