Шрифт:
І там де ти – квітує май,
Чому ж ти вічно, мов горила,
Мов загубила коровай?
Чому всі хлопці мчать до тебе,
Чи вартий твій отой горіх?
Що як твоє побачать небо –
То забувають і про гріх.
Чому всі хлопці мчать до тебе,
Чи того вартий коровай?
Що так зажала між ногами,
Що вже й ходить боїшся в гай.
25.5.1976 р.
ВІРНИЙ ТОВАРИЩ
Так як Місяць світить не своїм він світлом,
Так і я свічуся не своїм вогнем,
Та, проте, як стрінусь з ним десь в полі літом,
То завжди з ним разом до дівчат ідем.
21.5.1983 р.
ЖИТТЯ НЕ В ДУГУ
Все життя шукаю вдачу,
А знаходжу я біду,
Ну, а потім йду і плачу,
Що життя, а ні в дугу.
9.10.1983 р.
ДУМКИ ПРО ТЕБЕ
Всю ніч не сплю. Дивлюсь у небо
Як там літають павучки,
О, як же хочеться до тебе,
В твої дивитись світлячки.
9.10.1983 р.
ХОРОШИЙ ТОВАР
Хороший товар з роками
Не потребує реклами.
12.12.2012 р.
КРОПИВА ПЕКУЧА
Легкий дотик рук твоїх чарівних
В душу, ніби промінь залетів,
І йому не відав в світі рівних,
Поки ще тебе я не зустрів.
Хвилями жита в душі заграли,
Загули і бджоли, і джмелі,
Коли ти «люблю» мені сказала,
Більш нічого я не чув тоді.
Щось тоді творилося зі мною,
І тебе хотілось цілувать,
А за нами гнався день з грозою,
Ніби нас хотів він налякать.
А сьогодні жито перезріло,
Все ж чомусь не відбулись жнива,
Бо в полях, де жито зеленіло –
Поросла пекуча кропива.
Бо пішла ти з іншим по стежині
Тій, яку для нас я протоптав,
Й віддала йому ті очі сині
Від яких я спокою не знав.
18.3.1978 р.
ПРИМІТИВНІ ГЕНЕРАЛИ
Земля пливе наша в безмеж’ї,
І де б вона не пропливла,
Її стрічають люди чемні,
Й ніхто їй не бажає зла.
І тільки наші демократи,
Варто кокарди начепить,
Будуть своїх й чужих карати
За те, що хочуть ті дружить.
10.6.1981 р.
ПІСНІ СПІВАЮТЬ
Пісні на вулицях співають,
Скрізь транспаранти розтяглись,
В нас Жовтень радісно стрічають
Ще більш, як храм було колись.
7.3.1957 р.
Я ЧЕКАВ ТЕБЕ О ВОСЬМІЙ
Я чекав тебе о восьмій
Біля самого «Млина»,
Було літо, а вже осінь
А тебе нема й нема.
Осінь падає дощами,
І над полем, аж гуде,
А я жду свою принцесу
І не знаю, чи прийде.
По бульварах мчиться вітер,
Підмітає падолист,
Десь в садку сховалось літо,
Може й ти там? – обізвись!
16.10. 1970 р.
ПОКИ СОНЕЧКО ЗІЙШЛО
Кохання двох нас полонило,
Як по сімнадцять нам було,
І цілу ніч воно водило
То десь у поле, то в село.
Як ти знаходилась зі мною,
Ну що хотів тобі сказать,
З мене любов пливла рікою,
Що вже й не знав, куди зливать.
Я й пішов би до осички,
Де розгулює бузок,
Хай би він твої косички,
Потягав би хоч разок.
Де розпатлані вербички
Нахилились до води,
Я б припав до твого личка,
І з тобою – хоч куди.
Як згадаю ту дівчину,
І її веселий стан,
У душі моїй ще й досі
Скаженіє ураган.
4.1.1975 р.
НАШІ ПАПОЧКИ
Дід проїздив вік на бричці
Але звали – паном,
А мій шеф на «Жигулях»