Шрифт:
Дивлюсь я на тебе, а згадую іншу,
Бо досить мені вже тієї журби,
Яка колись серце моє розтопила,
І тут же десь з іншим пішла по гриби.
15.7.1963 р.
БОЖИЙ ХРАМ
Дивлюсь на небо: тут і там
На небі вогники палають,
А хлопці думають, то храм,
І по селу дівчат шукають.
9.9.1979 р.
КОЛИ ПЛИВУТЬ ХМАРКИ
Коли пливли по небі хмари,
А я до тебе притуливсь,
То я забувсь про всі кошмари,
Які за тиждень надививсь.
17.12.1979 р.
ПЕРШОПРОХОДЦЮ
Пам’ятай, мій любий друже,
Не спіши стрибать туди…
Бо як раз стрибнеш в ту «лужу»,
То, вважай, що назавжди.
31.12.1968 р.
ЯКЩО КОХАЄТЕ ЛЮДЕЙ
Ото і всього насолоди,
Як ви кохаєте людей,
Коли ще вас тягне в походи,
І дишете вогнем ідей.
24.11.1966 р.
ЩОБ ХЛОПЦІ ЦІЛУВАЛИ
Якби менше ви брикались,
Вас би всіх зацілували.
28.11.2011 р.
Я – ІДУ!
Хочеш ніжитись в саду?
Приготуйся, я – іду!
СКАЖИ МЕНІ...
В останній раз тобі пишу,
В останній раз тебе благаю:
Ти світ наш Божий не гніви
За те, що я тебе чекаю.
І хоч не радує життя
Таке нудне та однобоке,
Але у мене почуття,
Немов на площі – караоке.
Я знаю, що прийде той час,
Коли й тебе життя утомить,
І ти захочеш відпочить,
Як та коза, що в полі бродить.
А поруч буде все мовчать,
Й ніхто не зможе обізватись,
Тоді і ти почнеш кричать,
Щоб з кимось хоч поспілкуватись.
14.10.1962 р.
МУРАШНИК
Вас запитають ще потомки,
Де ви були, і хто з вас хто,
Навіщо в партію вступали,
В яку не вірив з вас ніхто?
І дерли шкуру з менших в чині,
І говорили: пуп землі,
Це той, хто їздить на машині,
А ви – мурашечки малі.
А ті мурашки дні і ночі,
Чи дощ надворі, чи туман,
Чи Сонце світить, чи не світить –
Орали землю – тут і там.
Ніхто на їх навіть дивитись
І не хотів, і не бажав,
Аби мурашник той невмитий
Землю орав і план давав.
А ти це знав, що більше тиждня
Вони не будуть страйкувать,
Бо як не стануть працювати,
То як же діток годувать?
28.2.1967 р.
ЛЮДСЬКІ СЛЬОЗИ
Ніколи в житті той не матиме щастя,
Хто бреше, як Бобік, не знаючи, нащо!
Хто гідність людини суспільству на сором
Міняє в житті, не проживши ще й сорок.
Хто розум шліфує над тим, як найкраще,
Людей залякать і принизить трудящих.
Щоб зменшить розцінки й собі в нагороду
Украсти як більше, а дулю народу.
Ніколи в житті той не матиме щастя,
Хто щастя шукає в чужому нещасті,
Хто радість вбачає у криках людей,
Що море створили із сліз, що з очей.
А ти в тому горі, неначе на морі,
Вигулюєш душу собачу свою,
То де ж твоя совість, скажи ж ти, Оноре,
Як знаєш, що море, то – сльози людські.
28.6.1967 р.
СЬОГОДНІ ТИ ЦАР
Якщо ти директор, то це ще не значить,
Що можеш блудить, а всі інші батрачить,
Тебе не цікавить ні Ненька, ні мати,
Чи спала вона, а чи топлена хата.
Сьогодні ти Цар, а ким будеш ти завтра,
Чи думав хоч раз ти про дядька Назара,
Який, як і ти – теж колись був міністром,
А вигнали хлопця, став знов – трактористом,
Бо більше робити не вмів він нічого,
Та й добре колись заробляв він на ньому,
Та тільки розцінок старих не пізнав,