Шрифт:
Я дивлюсь на ту кирпату,
Що іде з відром з гори,
Ой, і гарна була б мати
Для моєї дітвори.
8.5.1983 р.
А НА ДУШІ НЕВЕСЕЛО
А на душі невесело ні трохи,
Давай, мій друже, вірші почитай,
Щось про Дніпро, та про дівочі охи,
Про Україну, та веселий гай.
Чомусь наш світ до всіх я вже ревную,
Тому й не можу відірвать очей,
І кожну жінку, як свою, цілую,
Й не проти з кожною зіграти я в хокей.
20.5.1957 р.
НЕ ПО МЕНІ ЖИТТЯ СПОКІЙНЕ
Не по мені оті провали,
Якщо по правді вам сказать.
І не потрібні нам похвали,
Якщо нема кого кохать.
3.3.1957 р.
ПРОШУ ПРОБАЧЕННЯ
Прошу пробачення, бо більше
Уже не можу я мовчать,
Навколо нас одні красуні,
А от нема кого кохать.
5.3.1957 р.
І ЩЕ Б ТАКУ
Ніби привид жінка мчиться,
Й де не глянеш – скрізь вогні,
Аж земля з-під ніг іскриться,
От би ще таку мені.
6.3.1957 р.
ЩО ТО ЗА ЧОЛОВІК?
Що то, скажіть, ви за мужчина,
І що ви скажете йому?
Якщо йому давно за двадцять,
А він не знав ще ні одну?
10.9.1974 р.
ВОНА ЙОМУ ДИВИЛАСЬ В ОЧІ
Вона йому ласкала вуші,
А він дивився і мовчав,
І, ніби груші, що на груші,
Він їй цілунки дарував.
9.9.1974 р.
ДУМКИ, ЯК ВОВКИ
Вже й морщинки із лоба звисають,
А душа молода-молода,
А думки, як вовки, поглядають,
От би тільки скоріше прийшла.
23.7.1970 р.
ДАЙ, БОЖЕ, СИЛИ!
За кожний день приходиться бороться,
За кожний день, аби прожить,
А серце ледве-ледве б’ється,
А ще б хотілося пожить.
Та, видно, демон смерті преться,
Немов диявол на поріг,
І кожен день до мене пнеться,
Щоб свій всадити в мене ріг.
Бо в кожного своя робота,
Свій мед, свій солод, свій полинь,
Ну, відпочинь, моє ти горе,
Ну, відійди, або десь згинь.
О, дай мені, мій Боже, сили
Все що задумав написать,
А потім вже, як все напишу,
Можеш й до себе забирать.
18.12.2012 р.
ПРО ЛЮБОВ І РОЗУМ
Якби красу людських відносин
З любов’ю взять перемішать,
Та ще й в сріблі, як в срібних росах,
Разом хоч трішечки скупать,
І кинуть кожному з нас в душу,
Щоб в ній загралося вино,
Я уявляю – скільки б п’яних
В ту б ніч на вулиці було.
10.1.1977 р.
СПІВАЮТЬ СОЛОВ’Ї
Кожен день про тебе мова,
Серце просить: – Дай її!
А по полю ходить осінь,
Ніби бусел по стерні.
4.10.1978 р.
КВІТИ МОГО КОХАННЯ
Шелестять квітки мого кохання
І цвіте під вікнами герань,
Звідки я беру своє натхнення,
І тепло усіх своїх бажань.
1.10.1978 р.
ЩОБ НЕ ЗАЗНАВАВСЯ
Гриць хваливсь: – У мене сила,
Як у того крокодила.
Одруживсь. І Гриця мила
Тут же поглядом убила.
10. 1.1979 р.
ЯК ПОГЛЯНУ Я НА РІЧКУ
Як погляну я на річку,
То боюсь уже й Марічку,
Бо як піду з нею в гай,
То всю ніч кричить – давай!
18.10.1978 р.
НАВІТЬ, ЯКБИ ЗНАВ
За такою я красою,
Вмить побіг би хоч куди,
Навіть, хай би вовк з косою
Біг на мене з лободи.