Зозуля рахує літа.

Люблю, як гуде степ джмелями,

Як в росах купається день,

Як казка блукає між нами

Й всміхається людям женьшень.

Люблю, як в хмарках блискавиці

Гуляють всю ніч в небесах,

А поруч, піднявши спідниці,

Дівчата ідуть у стрічках.

Люблю, як цвітуть чорнобривці,

І Сонце сміється з дібров,

І тут же іде до щасливців

Кирпата, грудаста любов.

Так смійся, так смійся, кохана,

Й щоб вічно збувалися сни,

То більше завжди посміхайся

Веселим промінням весни.

Так смійся, так смійся, кохана,

Аж поки дойдем до стерні,

Бо потім щасливе кохання

Не знадобиться мені.

Так смійсь, поки зоряне небо,

І бігають дітки малі,

І поки для нас із тобою

Гудуть по гаях ще джмелі.

Так смійсь поки ти молоденька,

І зорі на небі ясні,

І поки ще ми не добрались

До тої страшної стерні.

26.4. 1988 р.

ЩОБ МИ РОЗУМ МАЛИ

Щоб ми хоч трохи розум мали,

То ми б давно людьми вже стали.

20.11.2012 р.

ЛЮБІТЬ, КОХАЙТЕСЬ І ЖИВІТЬ

Як тільки Сонечко з’явилось

І загорівся Божий світ,

У полі роси появились,

А в них веселий зорецвіт.

О, як би в тому полі квітів,

Де квітне люпін і осот,

О, як би я хотів добратись

До ваших всіх живих красот.

І в тому полі самоцвітів

Зробити всім вам свій уклін,

І непомітними стрибками

Ваших торкнутися колін.

О, Боже, скільки ж у вас зваби,

О, Боже, скільки в вас красот,

Що хочеться усі їх взяти

І разом всі схопити в рот.

І з ними так розкошувати,

Неначе в Божому раю,

Та тільки жаль, пора – вмирати,

Хоч я ще ніби і стою...

Душа втомилась вже боротись,

Де не торкнись, усе болить,

Нехай простять усі подруги,

Яких не встиг ще долюбить.

Але я всім вам обіцяю,

Як в Новий світ я попаду,

То через сотню – другу років

Прийду і всіх вас долюблю.

Коли приходить час прощатись,

Й тебе чекає інший світ,

Ну що ще можу вам сказати? –

Любіть, кохайтесь і живіть.

Ніхто за це вас не осудить,

За ваші мрії голубі.

Отож, чим більш даси ти людям,

Тим більш дадуть й вони тобі.

1.9.1974 р.– 20.12.2012 р.

ДИРЕКТОР

Всім директор платить гроші,

Тільки – не своїм робочим.

8.5.1983 р.

НА ПРОГУЛЯНЦІ

Коханці із коханками сміялись,

Петляючи свої сліди,

А варт було зустріть знайомих,

Як розбігались хто куди.

А ми з дружиною гуляли

Але – не бігли взад-вперед,

Бо від людей ми не ховались

Неначе ті, що крадуть мед.

Тому ми йшли і посміхались,

Й про щастя думали давно,

Вони ж петлялись під ногами,

Мов хтось розкидав доміно,

А під вікном скрипіла слива,

Бо хтось любов у когось крав.

– Скажи мені, а ти щаслива? –

Я у дружини запитав.

– Судить про щастя не збираюсь,

І мірять на один аршин, –

Так, я щаслива і пишаюсь

Що в мене ти завжди один.

17.11.1974 р.

НАЙКРАЩІ ПОДАРУНКИ

О, ні, як був я молодий,

Мені й тоді вже не хватало,

Бо, якщо чесно, хоч убий!

Скільки б не брав – було їх мало.

Тому весь час я йшов вперед,

Як ганстер в полі романтичний,

То в драматичний, то в балет,

Де був народ той еротичний.

Всім посміхався, всіх любив,

Ну що сказать я людям мушу,

Я їх ніколи не дурив,

І їм не ліз, як інші, в душу.

Я все життя жінок кохав,

І дарував їм поцілунки,

Бо знав, що для жінок вони

То є – найкращі подарунки.