Бо річ ту надто бережу,

За що? – тут можна й здогадатись,

Щоб як дівчата нападуть? –

То щоб було чим відбиватись.

23.5.1978 р.

ЩОБ БУТИ ВІЧНИМ

Переверни життя сторінку,

І з неї пил віків змети,

І кинь ти світу рукавичку,

І бій останній розпочни.

Але не будь категоричним,

І всіх відразу не вбивай,

Бо як нікого не залишиш,

То хто ж тебе відправить в рай.

11.11.1982 р.

ВДЯЧНИЙ, ЩО ЖИВИЙ

На світі безліч ідіотів,

Й кожен по своєму ірже,

Один живе, щоб світ милішав,

А інший, щоб гребти чуже.

Один радіє, і другий радіє,

Перший тим, що він живе,

А другий тим, що животіє.

10.9.1983 р.

ДІВЧИНА І ПОЛЕ

Дівка в міні-юбці в полі

Ледь присіла відпочить,

Хлопці в неї вклали очі,

І не знають: – Що робить?

22.12.1982 р.

ХОЧЕТЬСЯ

Я чую, як хтось в моїм серці копається,

І мою будоражить кров,

Я знаю, що то наближається

До мене моя любов.

І хочеться, хочеться, хочеться

Хутчіше її обійнять,

І ті кавунцята, що в пазусі –

До ранку, всю ніч їх лизать.

9.7.1990 р.

УСЕ ВСТИГАЙ!

Всю силу тратити на секс? –

Воно можливо й недоцільно,

Але ж у чому тоді сенс –

Для нас усіх і для суспільства?

Бо як колись мій друг казав,

Ідучи з дому на роботу,

Любов на старість не лишай,

Ну, а роботу – на суботу.

20.10.2001 р.

НА ПРОГУЛЯНЦІ

Песик мчить, побігать хоче

У садочку за котом,

А його «папуля» тут же

Сіпнув сильно поводком.

Песик став, піднявши лапи,

Ніби статуя в фойє,

І тихесенько до папи:

Ще сіпнеш так? – з’їм тебе!

18.8.2001 р.

ТАМ ДЕ КОХАННЯ

Там, де кохання, там і – мудрість,

Там, де нас двоє, там – любов,

А де байдужість, просто – дурість,

Бо опустошує всім кров.

15.2.1983 р.

ЯКЩО ВИ КОХАЄТЕ

Хочеш любить? Люби тихенько,

Дивись туди, роби сюди,

Бо та порядність – сволочненька,

І в ній нічого, крім біди?

Скажеш «люблю» – загонориться,

Спрацює підлості закон,

Що перестане і дивиться,

Будь ти хоч Пушкін, чи Ньютон.

І буде вам таке творити,

Що хоч гарцюй на ній до дня!

Ніби у неї, вибачайте,

Та штука зовсім не своя.

Хочеш любить? Люби тихенько,

Дивись туди, роби сюди,

Бо та порядність сволочненька,

Ой, знали б, скільки в ній біди.

Бо простота, відвертість, щирість –

Це хоч і є людська душа,

Але на всіх аукціонах –

Вона не варта ні гроша.

І фея та, задерши носа,

Ніби коза свій куций хвіст,

Не варта й ломаного гроша,

Але нав’яже вам свій твіст.

Бо мало хто, як я побачив,

Оцінить вашу доброту,

Бо за добро вам, запевняю

Покажуть дулю – ось ТАКУ.

6.6.1983 г.

ГРИЦЬКО ДО ДАНИЛА

Ну що сказать я можу, люди,

Любов від Бога є і буде,

А от горілка від лукавих,

І п’ють її не раді слави.

Бо так, як вип’єш чарку-другу,

То можна врізать й в морду другу,

І причипитись до дитини,

А так немає, бач, причини.

2.5.2012 р.

ЗВЕРТАЮСЬ ДО ЖИВИХ

Розсипались зорі по полю

Веселим багаттям кульбаб,

І ніби чиїсь живі долі

З травиці вогнями горять.

Що аж гордовиті тополі

Примчалися всі до села,

Щоб в ньому погрітись доволі