Як ми підемо у покоси

Або купатися на став.

І де б не був, в любу хвилину,

Ловив очей твоїх політ,

І задивлявсь, як на калину,

Ту, що цвіте багато літ.

І цілував твої я губки,

І втоми зовсім я не знав,

А поруч голуб у голубки

Так, як і я, чогось прохав.

14.5.1983 р.

КОЛИ ДУША КВІТУЄ

Ти думаєш, що ти квітуєш,

Як линуть пахощі з дібров,

А ти в садку весь день працюєш

І забуваєш про любов?

Життя – коли бурлить й клекоче,

Коли душа вогнем горить,

Коли вона весь час щось хоче,

Й без цих бажань не може жить.

13.7.1981 р.

ВИКЛИК

Виклик всьому світу взяв і кинув я:

– Скільки ж уже можна мучить солов’я?

29.10.2012 р.

В РЕСТОРАНІ

Оля Колі: – О, бармен!

Дай приміряю твій член!

17.9.2012 р.

ЩО ТИ МАТЕРІ ПРИВІЗ?

В хлопця вже своя дружина,

І уже своя сім’я,

А він й ще із батька тягне,

Як голодне порося.

Дід оплачує квартиру,

Ну, а нень купив авто,

А він ходить, як дві гирі

Й плаче: не дає ніхто.

Хлопцю скоро вже під тридцять,

А дружині двадцять два,

А він жде, щоб ще і мати

Теж і їй хоч щось дала.

Ой, ти хлопче, ой ти, хлопче,

Де ти жив і з ким ти ріс?

В тебе стать девізом мусить

Що вже ти батькам приніс?

4.12.2012 р.

«ВЕСЕЛИЙ НАРОД»

Дивний народ у нас, Оксано,

Радіє більш, як всім погано.

Наш народ тоді радіє,

Як хтось від злості сатаніє.

Тому так «весело» й живеться,

Що кожен день хтось з кимось б’ється.

26.11.2012 р.

НАДМІРНА ЛЮБОВ

Я надто вже жінок любив,

І через них себе згубив,

Бо ними так вже захопився,

Що ледь без члена… не лишився.

1.12.2012 р.

ЧОМУ НАЗВАЛИ НАС ХОЛОПАМИ?

Якби ми вухами не хлопали,

Хто б нас осміливсь звать холопами.

6.12.2012 р.

НА ПЛЯЖІ

Пішов і я одного разу

На пляж, аби, позасмагать,

Дивлюсь, лежить гарненька пара

І тут же став спостерігать.

– А як ти думаєш, Миколо,

Як буде краще засмагать,

Якщо спочатку ліву ногу,

А потім праву підійнять?

Микола глянув і сміється,

І став дівчину доставать:

– Так як на мене, то їх треба –

Обидві зразу в руки брать.

15.6.1957 р.

ЧУЖА

Сама щедріша в світі мати,

І тут вже нічого казать,

Синочку ладна все віддати

І, навіть, мужа розтерзать.

О, як я всім їм співчуваю,

Та й що багато говорить,

Як вже пора балбеса того,

Відверто кажучи – убить!

Запам’ятайте, любі наші,

І матері і жіночки,

Що діткам ви тоді потрібні,

Як ще здорові й молоді.

А як вже виросли ті дітки,

В дітей заводиться іржа,

Запам’тай, що в тій кошарі

В якій живеш ти, вже – чужа.

А чоловік – твоя опора,

І це ти вічно пам’ятай,

Отож, роби як він говорить

Й ніколи це не забувай.

А тому хочу й ще порадить,

У кожного в житті є ціль,

А ваші принци і принцеси –

То обоюдна ваша біль.

3.12.2012 р.

НАЙБІЛЬШЕ СВЯТО

Говорять, жінка – то потворство,

І що-де жінка, там біда,

І що вона уся з притворства,

А честі й сліду в ній нема.

Говорять, що жінки – пірати,

І що найбільше в світі зло,

І що з-за них одні розтрати,

Яких із нас не знав ніхто.